Ти зіркою на небо
Зійшла в моєму сні,
Я ж місяцем до тебе
Прилинув в вишині...
Ось і музИки грають...
І місяць до зорі
З запрошенням до Раю
Підплив десь угорі.
Зоря не відмовляла,
Та й згоди не дала.
Лиш звабою сіяла,
Сіяла лиш здаля.
…А місяць все кружляє
Навкіл тої зорі.
Кружляючи, співає
І блимає вгорі.
Зоря ж лиш посміхалась
До місяця, не більш,
Немов вона боялась
Згори упасти вниз.
Вже місяць округ зірки
З надією кружляв,
Своїм яскравим ликом
ЖагУ їй завдавав.
І ось зоря упала...
Скінчився дивний сон,
І знов біля штурвала
Життя звичайний тон...
У місяця в обіймах
Розтанула зоря,
Душа її зомліла,
І серце догоря.
...Коли спадають зорі,
А з ними – благодать,
То, кажуть, треба скоро
Бажання загадать.
Моє бажання – в небі
Явись, зоря, мені...
Я ж місяцем до тебе
Зійду в твоєму сні.
Ти ясною зорею
Ярій, любов моя!
Я долею своєю
Світитиму здаля.
Хай буде нескінченним
Цей дивовижний сон,
Як світу безкінечність,
Як Вічності закон!
___________
Молодий місяць. Фото автора.
Праворуч – будівля ІМВ НАНУ,
де автор працював впродовж
майже 50 років (з 1.04.1964)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402663
Рубрика: Езотерична лірика
дата надходження 20.02.2013
автор: Олекса Удайко