Брудно-зелені стіни лікарні
Поступово звужувались
Стискаючи мене
У холодних обіймах,
Врізаючись у свідомість
Слизьким склом вікон
І запахом йоду
Та розірваної вати.
Розмірені кроки нагадують
Смертельний танок годинника.
Він танцює для тих,
Хто чекає в палатах
Затуляючи у вікнах
Спітнілими долонями
Осінь.
Падають листя,
Хвилини,
Скальпелі,
Краплі дощу і крові.
Панує спокій.
Коридорами блукають останні подихи.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402076
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.02.2013
автор: При Мара