1. ВДОВА
Ступила крок,
обперлась на ціпок –
стелила сум на стежку споришеву.
Ішла, мов прислухалась до гілок,
неначе заблукала в сорок першім…
А день сміявся сонячним дощем,
кропив на чорну хустку променисто.
В дворі дзвенів веселий щебет –
щем.
– Бабусю! Он веселка,
подивися!
Якби ж то радістю біді допомогти.
Кивнула. Загойдалась.
Заридала…
У хаті – усмішки
з німої самоти,
на покуті
у чорних рамах.
2. ПОРТРЕТИ
Дві пам’яті зріднились на стіні –
син старший батька.
Та воно й не дивно.
Як чоловік лишився на війні,
взяла вдова сирітку з дитбудинку.
Він, як і батько, офіцером був.
Дослужував…
Загинув від душманів.
А внук – сержантом…
Хай щастить йому
додому повернутись із Афгану.
Портрет його в барвистім рушнику –
на полотні полум’яніють маки.
– Невістонько,
як гірко на віку.
– Повернеться.
Ви не сумуйте, мамо.
3. ЖУРАВЛИНА ПІСНЯ
Ступити крок
на зведений курок…
Сьогодні «шураві»,
мов журавлі,
торкаються крилом
німих зірок,
лишають у траві
незгасний біль.
А матерів серця
летять без віз
до голубих небес,
щоб син воскрес,
щоб внучок народивсь,
щасливим зріс.
– Повернеться! – кричать,
коли й мовчать.
З війни, з полону,
з пекла, з небуття
додому на Вкраїну
син прилине.
Владикам Бог суддя…
Що каяття?!.
Незгасним болем
пісня журавлина…
1989
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401435
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.02.2013
автор: Олександр ПЕЧОРА