Давним-давно один мисливець загубився у темному лісі. Була зима і хурделиця ніяк не вщухала. Стомлений від довгих пошуків, він безсило присів під старим і товстим деревом та необачно заснув.
В цей час у лісі самотньо блукав сірий вовк. Його добре та хоробре серце вкривали шрами, які відзеркалювались на його обличчі.
Для цього одинокого вовка не існувало ні хурделиці, ні крижаного вітру, ні безмісячної ночі.
Минаючи десятки і сотні дерев, які майже не відрізнялися один від одного, він помітив щось загадкове від ось тим старим дубом. Вовк наближався туди все ближче і ближче, у його голові роїлися тисячі здогадок. Нарешті підійшовши ближче збулось те, чого він так боявся. Там лежала людина... Вона заснула, помираючи чи то від зимового холоду, чи від власного тепла. Це підштовхнуло старі спогади знову сколихнути вовче серце.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401335
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.02.2013
автор: AngelEyes