Ніч гойдає в хмарках Янголяток,
Зіроньками світить на хмаринки.
Я дивлюсь-іх там цілий десяток,
Стелять собі ліжечка,перинки
Трусять і сніжинки ще літають.
Хтось на небо почепив люстерко,
Зорі собі падать дозволяють,
Бо чомусь висіти так нестертно.
Думають,що на землі так добре,
Та не мають змоги підніматись.
В Янголятка серденько хоробре,
Щоб всі зорі знову почіпляти.
Янголятко підійшло і просить
В мене торбу зорі поскладати.
І до однієі в небо носить,
Щоби світло людям дарувати.
Я йому завжди допомагаю,
Зорі вичищаю з Янголятком.
Потім його спатоньки вкладаю,
Бо воно було іще дитятком.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401205
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.02.2013
автор: Відочка Вансель