Чорне небо розстелилось
Над нашою землею
І сонце не засвітилось,
Дощ падає над нею.
Я іду й співаю,
Шум дощу перебиваю,
Дощ сили набирає,
Але голос мій не стихає.
Чути мене на весь край
І ти виходь, помагай,
Будемо разом співати,
Будемо хмари розганяти.
Дощу потрібно остерігатись,
Але не боятись,
Ти на ньому не розтанеш
І льодяною фігурою не станеш.
Дощ не страшний,
Докажи, що ти безстрашний,
Виходь співати,
Будемо хмари розганяти.
Нас не багато,
Але я не один,
Весь майдан буде забитий
Через кілька хвилин.
Зробимо вітер руками
І неначе вітряками,
Будемо ними махати,
Будемо хмари розганяти.
Засвітить сонце,
Ти виглянеш у віконце,
Ми йдемо і співаємо,
Сонце вітаємо.
І побачиш на обличчях щастя.
« Привіт, Настя!
Виходь! Дощу немає,
А наша пісня голосніше залунає.»
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401181
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.02.2013
автор: Назар Йордовський