Полум’я у горах
Випалює жаром очі,
Бентежить тебе у снах,
Смерть почуттям пророчить.
То зовсім, повір, не сон –
Луною котиться стон -
Не впіймана доля твоя – то я.
Душею нестямно в екстазі
Над прірвою танцював,
Мозком в полоні фантазій
Пристрасті додавав.
Здавалось – злетіти хотів…
Згорів!
Спогади про любов
У піч потрапляють часу
І вже крижаніє кров
Останні надії гасить.
Залишиться тільки попіл,
Досить гіркий на дотик.
Згорає усе до тла…
І я!
Душею нестямно в екстазі
Над прірвою танцював,
Мозком в полоні фантазій
Пристрасті додавав.
Здавалось – злетіти хотів…
Згорів!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401037
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.02.2013
автор: руслана світлична