Повітря прикинулось димом
І пухом лягає на вії,
І так еротично-звабливо
Оголена липа зоріє.
Тріпочуть від пристрасті клени,
Що листя давно погубили,
І згадують юність зелену
Дуби-дідусі листокрилі…
А вітер — коханець зрадливий
Голубить зиму-чародійку,
І сніг так невинно красивий
Гордині моїй ставить двійку.
І тільки колючі ялиці
Дрімають в смарагдових шубах,
Ховаючи в голчастій глиці
Образу — довічну їх згубу…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400815
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.02.2013
автор: Marika