Чуєш, Іра…

Без  вибачень  завжди  все  пробачав.
Я  ж  ніколи  не  ображався.
Надійну  антивіруску  скачав  
Та  якось  вірус  той  пробрався.

Все  близько  до  серця  узяв
І  у  відповідь  ще  гіркіші  слова  вимовляв.
«Не  лізь  мені  у  душу  
І  я  твої  кордони  не  порушу.

Не  лізь!  Не  смій!
Я  більше  вже  не  твій.»
Я  ж  з  любові.  Я  не  із  зла.
Пробач  мене  за  все  мала.

Я  бачу:  в  небі  зірка,
Лиш  для  мене  вона  сяє.
Чуєш,  Іра,  Ірка?
Більше  ніхто  її  не  помічає.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400544
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.02.2013
автор: Назар Йордовський