Я вже був тут колись і не раз,
Як не дивно, ще навіть цією весною.
Повернувся в засніжений час.
Це Сізіфова праця – вертатимусь знову.
В когось час – як виток у спіраль.
А тут коло за колом, з дощу від морозів.
Опиратись? Зітхати у жаль?
Замале то плече, знайти інше не в змозі.
«Не злетіти із кола до хмар», –
Так у небі кричав і сваривсь чорний ворон.
Лише він теж прикутий до нар,
Ось на лавці видзьобує крихти і волю.
Я вже знав це колись, був то час
Будування проектів крізь сито ілюзій.
А тепер, шкандибаю в Парнас?
Видно снайпери, люфи націлених фузій*
* - люфи фузій – дула рушниць. .
25.01. 13.09.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400092
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.02.2013
автор: Ярослав Дорожний