***

напевне,  не  зможу  змиритися  з  тим,
що  ніколи  не  буду  з  ним...  

і  не  стримуючи  знов  сльози
і,  вмикаючи  істеричку,
розуміючи,  що  не  разом,
а  депресія  -  то  вже  звичка,
буду  бігти  по  коліях  боса
і  кричати  знову  безсила...
зранку  в  полі  збирати  роси
і  вплітати  у  коси  сиві.

він  не  впустить  у  свій  світ  одинокий.
я,  втікаючи  назад  у  минуле,
буду  знов  повертати  роки,
ті,  котрі  вже  давно  б  забула,
віддала,  відпустила  б  з  вітром
і,  прийнявши  майбутнє  -мило  
вже  виховувала  б  своїх  діток...  
та  забути  немає  сили!

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400019
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.02.2013
автор: Твоя_Айя