Познайомились вони весною,
коли все тільки розквітало.
Це трапилося над рікою,
а сонечко лишень вставало.
В повітрі щось одразу промайнуло,
таке п'янке, пахуче, рідне.
Два серденька любов здобули,
кохання їхнє виявилось плідне.
Зростили донечку та двох синів,
вже по подвір'ї бігають онуки.
А дід лишень на скронях посивів
в бабусі ті ж гладенькі руки.
Прожили так вони життя,
що для дітей вони взірець.
У них не було посуду биття
вирішували все за декілька слівець.
Один до одного тихенько пригорнуться,
та Богу дякують за долю.
Серця їх одне одному і зараз отзовуться.
Напевно це і є людською лебединою любов'ю.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399672
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.02.2013
автор: Інна А.