П’ятий Мананнан

«…А  було  в  Ірландії  споконвіку  
       всього  чотири  Мананнани,  
       що  жили  не  в  один  час.»
 (Скела  «Сватання  до  Луайне  і  смерть  Атірне»)

Емайн  Маха.  Її  холодні  камені
І  зелені  пагорби  журби
Співають  все  ту  ж  пісню
Хвилями  запашної  трави,
Що  і  в  часи  Еохайда  Мугмедона
Та  його  гордих  синів  –
Бряна,  Айліля,  Фіахра,  Фегруса  
та  Ніла  –  короля  королів,
Якому  сама  Влада
Подала  воду  з  криниці  вічності
Наповнивши  глек  пам’яті  
Явившись  мисливцям  епохи,
Що  заблукали  у  нетрях  буття
І  старою  потворною,
І  прекрасною  дівчиною.
Суха  гілка  тису  
Посеред  оберемку  хмизу  –  
Це  твоя  забута  легенда
Країна  Трилиснику  
І  Священного  Каменя!
Я  друїд-коваль  віщую
Знаками  мальованими  
На  білому  камені  Улада,
На  підвалинах  дому  Дінн  Ріг:
З  білої  піни  хвиль
Прийде  на  землю  Ірландії  
П’ятий  Мананнан  –  
У  променях  слави
Вісником  Волі.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399643
Рубрика: Верлібр
дата надходження 09.02.2013
автор: Шон Маклех