Потяглася пісня понад краєм,
Мов туманом, стелеться селом.
Про щасливу долю ми співаєм,
Та такої майже не було.
Доля наша, прикра наша доля!
Скрутою постала ти в віках -
Край дороги схилена тополя,
Мозолистi руки козака…
Може допоможе Матiр Божа,
Бо вожді у безвість нас ведуть…
Нашi самовпевнені вельможi
Не майно - майбутнєє крадуть.
Доля наша! Безнадійна доля!
Память опечалена в віках…
Край дороги згублена тополя,
Обгорілі крила вітряка…
За віки таке ми пережили,
Що з дороги нас вже не звернуть.
Впорядкуєм хату нашу білу,
Над полями бджоли загудуть!
Доля наша! Вірна наша доля -
Україна, виживша в віках!
Зашумлять відроджені тополі,
Щастя наше - в наших же руках!
Хай лунає пісня над Майданом
I цвіте надiєю в серцях!
Скільки б не кували нам кайдани,
Знову й знову майорить наш стяг!
Доля наша! Українська доля!
Поле й небо - знак нам на віки,
Щоб майбутнє виростало в полі
Під танцюючі від радості зірки!
07.2011
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399503
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 09.02.2013
автор: Микола Серпень