А ти чужий,а ти мені ніхто,
Шепоче вітер,з нічкою фліртує.
Моє кохання вже давно пройшло,
І вже моя душа тебе не чує.
А почуття знов голими стоять,
Змиваю сум,викидую сумління.
І сльози на душі моїй бринять,
Я залишаю з почуттів терпіння.
А ти ніхто,а був як цілий світ,
Твоя байдужість випила всю душу.
Чи я згадаю через сотні літ,
Що досі ще любити тебе мушу?
Я вибрала у світі лиш тебе,
Лише за це ти міг би полюбити.
Я знаю,що закоханність мине,
І я навчусь без тебе знову жити.
А ти ніхто,а був як цілий світ,
Я у думках молилася за тебе.
Щоб Бог тебе завжди,завжди беріг,
Але тобі мене зовсім не треба.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399379
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.02.2013
автор: Відочка Вансель