* * *
Світ покидають генії в трагічній самоті,
До них погано пристає визнання позолота.
І знавісніла замітає душу люта заметіль,
Замерзлим птахом падає передостання нота.
Що ж, генія в усі епохи мстива марнота
Боїться і ненавидить,
немов тиран – повстання.
Як першопромінь, до нащадків тихо приліта
Безсмертя нота, що в житті була – остання.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399314
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 08.02.2013
автор: Богдан Сиваківський