Цієї втіхи я не осягну!
Як вам вдалося ніжно й урочисто
В моїй душі розбурхати весну
Осіннім дзвоном золотого листя?
Вона, - курна, безводна, і гориста,
І наче степ, де суховій майнув,
Де не весніли квіти літ із триста,
Хіба деінде кущик полину.
Вам удалося оросити порох
Щемливим словом, бірюзовим зором,
Щоб серце веселково розцвіло.
Холонув позір голубої висі,
А ми у теплу юність подалися
Безвиході і фатуму на зло!
08.02.13
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399247
Рубрика: Сонет, канцон, рондо
дата надходження 08.02.2013
автор: Рідний