КАЗКА КОХАННЯ У співавторстві із slon

Чаклунський  блиск  смарагдових  очей,
Зірки  вплітає  у  шовкові  коси.
І  звабу  тіла  повелительки  ночей
Вкривають  сяйвом  діаманти-роси.

П'яніли  хлопці  від  чаклунських  чар,
Поринувши  у  погляду  бездонність,
Та  незвичайний  відьомський  цей  дар
Прирік  красуню  на  гірку  самотність.
***
Була  одна...  На  цілий  білий  світ,
Як  гадина  сичало  з-під  грудини:
"  Ти  молода...  Тобі  лиш  триста  літ...
А  де  ж  твоя,  відьмачко,  половина?"

І  душ  пропащих  зібраний  букет
Уже  не  тішив...  Лиш  у  цю  хвилину
Їй  захотілось  на  парад  планет
Уперше  взяти  свою  половину.
***
У  ніч  казкову  відьма  молода
Біленьке  тіло  умочила  в  воду,
У  сяйві  місячнім      угледівши  здаля,
В  її  рибалка  закохався  вроду.
***
Вона  взяла  його  у  свій  танок:
Ковтати-пити  прохолодний  вітер,
Летіти  разом  -  ген  аж  до  зірок,
Щоб  ніжно  цілувати  зорі-квіти.
***
Вона  кохала  вперше...  Як  весна,
Ніжністю  пестила  його  м'яке  волосся.
Розквітла  ружою  любов  її  земна,
Та  дар  зникав...  Бо  так  вже  повелося.
***
Бо  так  було  і  буде  на  землі...
Любовні  чари...  Як  розворожити?
В  коханні  розчинились,  як  в  імлі,
Рибалка  -  Майстер,  відьма  -  Маргарита.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399212
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.02.2013
автор: Рижулька