Дано: життя
книга
Довести: життя - це книга.
Життя – це…Скільки людей, стільки і думок. Для когось це дорога, широкий шлях з безліччю відомого і непізнаного, а для когось – вулиця зі знайомими будинками. Хтось плаває в ньому як в морі, а хтось сидить на березі озера і споглядає його тиху гладь. В ньому можна блукати, як в лісі, чи йти широким полем. В житті можливо все, і залежить воно, перш за все, від нашого осмислення і сприйняття дійсності не такою, якою вона є, а нашою. Бо і дорога може лякати – своїми небезпеками, злодіями і розбійниками, і вулиця шумітиме насмішками в твою сторону. Море може бути бурхливим, і шторми змінюватимуться штилем – занесе твою шхуну і застрянеш без води і їди. І в озері ти своєму можеш бути тільки застояною водою, яке нічим крім випадкового дощу не живиться. Ліс твій може бути дрімучим і повним звірів, допоки не станеш єгерем. І в полі ти можеш страждати від пекучого сонця і гарячого вітру. Та варто лиш прийняти це, як дане, як неоране поле своєї душі, як чисту книгу…
Так, ми творці свого життя, автори своїх романів, але в якому плані? Звідки нам знати, що десь там, в глибинах космосу, вже не існує ця написана книга? Що ми є лише редакторами чи простими переписувачами? Виходить ми переписуємо-переписуємо…То звідки ж нам знати, що писати? Може нам на підсвідомому рівні це закладено? Може це знання йде з душі? А що ж таке, власне душа? Це і є та книга. І ми не розвиваємось, можна сказати, в звичному розумінні цього слова – ми перегортаємо свої сторінки, відкриваємо для себе нові розділи.
І дні наші – речення, то прості, то складні, багатоскладні – односкладні, безособові чи неозначено особові, дивлячись на якій сторінці і про що в ньому пишеться. І входять в наш день то іменники, то займенники – люди-слова, і дієсловлять в ньому потихеньку – активно, пасивно… Так і складаються наші словники – омонімів, синонімів, антонімів… На різну кількість слів і навіть не завжди за алфавітом. По-різному буває… І залежить інколи від того таки порядку слів в реченні, від розділових знаків, наявності сполучника. Може це і мілко порівнювати день із реченням, але це також частина життя, частина одного великого суцільного тексту, написаного різними ручками, чорнилами, олівцями. Не можна ж написати книгу одним олівцем! Ми змінюємось, тобто змінюємо, змінюємо свої, чим ми там пишемо, і продовжуємо далі. Долі. Книги, і наповнені ці книги нами, звісно, за жанрами вони можуть бути схожі, але все ж таки в них різне наповнення.
Хтось пише роман, якийсь лицарський, героїчний, а хтось видає збірку оповідань чи ліричної поезії. Хтось пише трагедії, щоб поставити їх на сцені, а хтось – комедії. Бувають і ті, хто, прочитавши чийсь роман, починає писати свій – пародію. І виходять на нас рецензії у інших книжках, у журналах, і приходять в наші речення нові слова…або не приходять…Книжки різними бувають, і так багато тут нюансів : прочитаним ти можеш стати тільки після перетину межі антикваріату, а то й взагалі залишишся непрочитаним, десь…в печері, наскельним малюнком.
Слова-символи. Западають у душу, як ті люди. І житиме ж, ходитиме за нами, і будемо ми бачити його у кожній вітрині, на кожній вивісці, допоки не зрозуміємо його, не приймемо. І нападе на нас алегорія чи метонімія, і підніметься температура. Лежатимеш у ліжку, а чорнила засохнуть, і хто-зна, що купиш. Та сподіваюсь не олівець…
Лиш істинний письменник, творець нового, зможе написати цільний текст. Бо ж і речення наші можуть зовсім не бути пов’язаними між собою, та справжньому митцеві це не завадить. От буде хтось ходити незв’язним текстом, а він буде писати-писати, підбирати кращі конструкції. Та будь ти хоч математиком – всіх нас поєднує те вічне, на що посягнула людина, те, що необхідно відновити – Порядок. І всім Всесвітом керують закони!І планета жодна не сходить зі своєї орбіти! Метеорити пунктуальніші за нас! Не щастя нам потрібне, а порядок. У суспільстві-літературі, у бібліотеці-державі. Тільки так ми будемо задоволені.
07.02.2013 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399070
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.02.2013
автор: Озелла Радукевич