Знаю, час назад не повернути,
Та кричати буду я до неба,
Щоб ти, донечко, змогла мене почути,
Бо багато ще сказати треба.
Перш за все, прошу твого прощення,
Що не втримала тебе в своїх обіймах,
Ти життя моє...моє натхнення,
І без тебе в серці неспокійно.
Хоч років вже пройшло чимало,
Тобі, напевно, видно з неба,
Що я ночей не досипала,
Та не з тобою, а без тебе.
Так хочу зараз пригорнути
Твій сміх, твій плач, дитяче "Мамо",
І в оченятках тих втонути,
Мені тепла їх дуже мало.
І найсолодші в світі губки
Так хочу я поцілувати...
Ще так багато подарунків
Не встигла я подарувати...
А дні летять у вічний простір,
Все ближче я до тебе, доню,
Ти хоч у снах приходь у гості,
Бо я сумую за тобою.
//7.02.13//
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398924
Рубрика: Присвячення
дата надходження 07.02.2013
автор: Marisong