Ми кажемо,що серце є у нас,
Ми кажемо,що вміємо любити,
Але як часто показує нам час,
Що замість любові,любимо ми-бити.
Ми любимо знущатись над людьми,
Ми любимо "терзать" душевні рани
І часто ліземо ми не туди
Завжди переходячі певні грані.
Навіщо?Ну скажіть!Чому?
Навіщо ліземо ми в душу?
У відповідь почую лиш:"Тому...
Я не щасливий й інших зробити мушу!"
Ми думаємо лише про себе завжди,
Ми думаємо часто не в той бік,
І добре це,але майже,
Бо щастя атоми пливуть в другий потік.
Не буде прощення,не буже вороття,
Не буде радості,не буде майбуття!
Якщо ми далі будемо такі-
Неприступні й дуже,дуже злі!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398871
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.02.2013
автор: Мишонок