За селом проскакали коні,
Навіть дивно – нема машин.
І вазон, що на підвіконні,
Піділлять його, попросив.
Кіт дрімає, уткнувшись в лапи,
Холодає і знов дощить.
По душі щось тече і капа,
Не заснути – душа не спить.
Осінь хоче залізти в хату,
Грюка в двері, тривожить дах.
Черевики чекають дратву,
Це лиш образ – проте, хай так.
Попід ранок калюжі з льодом,
Вже пора, щоб дали тепло.
Тільки холодно не з погоди,
А від того, що все пройшло.
За вікном знову вітер чую,
Наче скиглить в душі струна,
Та проте, я дарма сумую,
То лиш осінь – вона одна.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398661
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 06.02.2013
автор: Мірошник Володимир