мабуть дівча це
квітка народила
в небовім полі
трав землеволосся
й вона як в казці
не по днях зростала
бо виросла
до неба поцілунків
і до обіймів сонць
що ненаситні
в своїм бажанні вічності у миті
як нетерпимо дівчинці зірватись
щоб стати
чи гербарієм кохання
а чи його букетом незів'янним
та уплестись в віночок материнства
щоб з пелюстків викохувати крила
для бджілки
що невтомно буде брати
медкий нектар
ну хоч й б для вірша цього
або метелику плекати крила
щоб став він
пісні ніжними вустами
чи хай пелюстя-пір'я уплітає
до крил своїх
співоче птацтво гоже
яке возводить летом міст для слова
що мусить чути квітки доня вперта
бо хоче в світі народити Диво
де кров - це шлях від корення до квіту
що є насінням для нових розвеснень
які чекають Бога для запліднень
бо прагне Він себе в усім лишити
чого Його жива Рука торкалась
Творець не може без завждитворіння
.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398556
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.02.2013
автор: Олександр Букатюк