Час без зупину пролітає,
Нажаль...
Когось із близьких вже немає,
На серці смуток і печаль.
Усіх їх треба пам'ятати,
Любити...
Батьків не можна забувати,
Своїх дітей так треба вчити.
Цінити їх поки живі,
А мертвих шанувати...
Нема дорожчой на землі,
Ріднішої ніж мати.
І скільки літ то не сплило,
Моя рідненька...
І хата та і те село,
А от матуся вже старенька.
Вже шість онуків гарних має,
Дорослі діти...
На нас завжди вона чекає,
Лише для цього варто жити.
І все життя для нас жила,
Моя єдина...
І всіх любила як могла,
Хоч не маленька в нас родина.
А матір в нас завжди одна,
І нас чекає...
Старенька вже і чуть сумна,
Гарнішой в світі не буває.
І я хотів би уклонитись,
Стать на коліна...
За неї Богу помолитись,
Вона у Всесвіті єдина.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397576
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.02.2013
автор: Рибанчук Микола