Папір біліє біло на столі,
Погляд ляга на нього скоса.
Ну, де оті перлини золоті?
Скніє душа простоволоса.
Тремтить рука і літери криві
Виводить серце: зглянься, Доле,
Знайди слова та підкажи мені,
Ними засію тлусте поле.
Хай розмаїття барвами квітки
Милують всім скитальцям око.
Ти ж бачиш, Господи, із висоти,
Кому на світі одиноко.
Не обмини й покірну ти рабу,
Перед Тобою на колінах.
Хай скине всю бувалого журу
Та втішиться у нових змінах.
30.01.13
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396809
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.01.2013
автор: Валентина Ланевич