«Społeczeństwo nie było bardzo świetne, ale bardzo honorove: Ja, panie ksiądz, próżni pan i dwie dziwki.»
(Pamiętnik Krzysztof Mazursky)*
Пустив у сни свої маляра
З відрами фарби та пензлями.
Тепер всі сни мої кольорові
Як те, що над хаткою лисиць висне
Коромислом теплого літа.
Пустив у сни мої скрипаля**
З торбою та крисанею.
Тепер у снах моїх
Зайчики витанцьовують
Тарантелли із джиґами***
Ніби не зайці вони, а паяци****
Цирку моєї свідомості.
Пустив у сни мої муляра
Чи то каменяра вільного*****
З цеглиною та мірилом.
Мури тепер холодні
Мене від марнот та веселощів
У снах моїх божевільних
Ховають чи то замуровують.
Пустив у сни мої писаря
Тепер з ним за чаркою
Посумуємо…
Примітки:
* - «Компанія була не дуже велика, але дуже гонорова: я, пан ксьондз, пан асенізатор і дві щльондри…» (Зі спогадів Кшиштофа Мазурського) (пол.)
** - насправді він сам прийшов, я його не пускав.
*** - насправді вони танцювали вальс. Мусив написати, що вони танцювали джиґу, бо я ірландець. А тарантелу, бо Італія як країна мені дуже подобається.
**** - вони і направду паяци і вар’яти, я не перебільшую.
***** - це не те, що ви подумали.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395943
Рубрика: Верлібр
дата надходження 27.01.2013
автор: Шон Маклех