Лишаюсь один. Без тебе, знову
І плаче дощ невблаганно без тями.
Краплями змиває казку кольорову,
бєтся в вікно прозорими сльозами.
Згадую тебе кожну хвилину...
В твоє життя я сам війшов
але знаю, що кохаєш іншу людину
а я іграшка... Прийшов та пішов.
В твоїй душі немає, місця для мене
моя радість блукати, де сум і розлука
бачити промокле листя зелене
серце розчаровано рахує стукіт.
Та всеж голос ніжний твій шукаю.
Хочу твоє тіло зігрівати!
Твого погляду я лиш чекаю
Я ж непотрібний, що тут казати...
Я розрахувався за хвилини щастя.
І не жалію! Що вони були.
Не жалію! Що прийшлося здатись,
а ти до мене так і невідчула.
Останню зустріч до дрібниць пригадаю
Мої ноги не чули землі.
Коли вказала на двері. Поглядом зневаги...
Це відбувалось наче в жахливому сні...
10.23.2010р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395251
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.01.2013
автор: Ель Демір