У колір ховалася «спілої вишні»,
Волосся колишнє лишилося пишним.
Вона налилася тугою по вінця
Та личить цей сніп пофарбований жінці.
І зморщилась думка, як шкірка від болю,
Якби перемогу здобути в двобої
Тих літ, що пройшли і непроханих в гості,
Як вишні в кущах розросталися прості.
Щомісяця сніп фарбувала тугою,
Хотілося бути іще молодою…
Сивини, як доля і зморшки рясніють,
Скуштує хто вишню і жінку - сп'яніє...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394589
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.01.2013
автор: Тамара Васильєва