Мені плаче небо снами…

Мені  плаче  небо  снами...

Мені  плаче  небо  снами
Малює  невидимі  картини
Торкає  ніжними  вустами,
Як  може  це  зробить  дитина.

А  я  холодна  і  байдужа
Взаємністю  не  відповідаю
Моя  душа  -  недужа
Мовить  слово  знемагає.

Небо  ж  спохмурніло,
Упало  стіною  важкою.
Придавило  собою  тіло
Обпалило  душу  гіркотою.

І  вдвох  отак  ми  лежимо.
На  землі.  І  я  розбита,  ледь  жива.
В  очах  лишилося  несказане:  чому?
І  на  лиці  лиш  посмішка  сумна…
23.12.2012.
©Роза  Туманова

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394519
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.01.2013
автор: Туманова Роза***