Вірую

Вірую  в  Бога  одного,
Немає  більше  богів,
Научаюсь  Письма  Святого,
Визнаю  хрещення  на  відпущення  гріхів.

Нікого  судити  не  маю  права,
Божий  суд  настане,
Не  похитна  Його  слава,
Кожний  перед  Ним  постане.

І  кожному  воздасьться  по  його  ділам,
Але  й  мовчати  я  не  маю  права,
Буде  покараня  і  моїм  словам,
Але  не  тільки  та  книга  научає,  де  золота  оправа.

Та  й  по-правді    я  вас  вчити  не  буду,
Бо  самому  требе  вчителя  мені,
Просто  кілька  прикладів  наведу,
А  висновки  робіть  самі.

О,  Боже,  Всевишній,  прости,
Але  мушу  людям  розповісти
Історію  землі  святої,
Які  за  ню  точилися  двобої

І  скільки  крові  пролилося,
А  все  із  того  почалося,
Що  Святий  Дух  зійшов  з  небес
І  сталось  чудо  із  чудес:

Цар  царів  народився,
Божий  Син  на  світ  з’явився,
Хоч  він  сили  і  не  мав,
Але  Ірода  злякав,

Бо  ж  не  хотів  той  владу  ділити,
Накав  всіх  новонародженних  убити.
Не  розумію  тих  людей,
Що  підняли  руку  на  дітей.

Син,  Маріє  твій,  залишився  в  живих,
А  що  робити  матерям  отих…
Бо  ж  було  вбито  понад  триста  дитят,
Нівчому  не  виних  малят.

А  Ісус  на  землі  жив  і  Бога  прославляв,
Нічого  поганого  здавалося  не  робив,
Але  в  царську  не  ласку  попав
І  своєю  кров’ю  заплатив.

Розп’ятий  був  за  нас  –  людей
І  як  в  Біблії  писалось,
Не  повір  б  ні  один  фарисей,
Що  таке  диво  сталось:

«На  сороковий  день  воскрес…
І  піднявся  до  небес…
Прийде  знову,  суд  творити…»
А  доти  будем  житти.

Та  ні  щоб  житти  й  процвітати,
За  святу  землю  стали  воювати.
У  хрестові  походи  ходити,
Щоб  святу  землю  кров’ю  облити.

Царі  ходили  й  воювали,
Папи  римські  їх  посилали
І  не  боялися  гріхів,
На  всіх  ж  бо  хватить  індульгенціїв.

І  в  наш,  мирний  час,  там  кров  пролилась,
Знову  земля  кров’ю  освятилась,
Як  же  сталось,  що  на  землі  святі
Між  собою  билися  святі.

Кажуть,  віру  захищали,
На  шматки  один  одного  рвали.
На  що  ж  ти  Боже  дивився,
Що  святий  о  так  опустився?

Яка  різниця,  як  Тебе  називаємо,
Мови  різні  і  по-різному  звучиш,
Лиш  твою  славу  прославляємо?
Відповідай!  Чому  мовчиш?

А    поки  Ти  мовчав,  святі  відповідали,
О  ті,  що  на  шматки  один  одного  рвали,
Казали,  віру  захищали,
Напевно,  знову  владу  розділяли.

Все  мало  влади  і  грошей.
О,  Милосердний,  нас  прости.
Вірую  Боже  я  ще  в  людей,
Вірую  віруєш  в  них  ще  і  Ти.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394428
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.01.2013
автор: Назар Йордовський