***
Настане мить, коли уся печаль
У Лету кане десь на перехресті
І заяріє сонячно скрижаль,
Де вітер тільки сірі стежі креслить.
І день сяйне, коли прозріє нюд
Зимового безбарвного довкілля,
І промені піллються звідусюд,
Справляючи яскраве новосілля...
Я хочу знати, вірити - дарма,
Що роздоріжжя хугою тісняться,
Ще й липне ніч до сивого вікна,
Котре голодне світлого причастя.
Я зріти багну про́світ угорі,
Де темні хмари смутою налиті...
Печаль моя, мов сніг на рукаві -
Чекає спрагло сонячної миті.
(21.01.13)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394266
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.01.2013
автор: Леся Геник