Мені наснились зорі й чорнозем
і мідні полиски, що в ньому потопали…
(Мабуть, у снах ми все-таки ростем -
стаємо тими, ким хотіли та не стали)…
Коріння сік вбирало і росло,
каміння вдало обминало, розросталось.
До світла рвалось і міцнішало стебло,
листками з вітром лопотіло, піднімалось.
І теплий дощ глибоко проникав,
війнув живицею у зав’язі тендітні.
Котилось сонце з рук Садівника
Стояв надвечір - матіоловий і літній….
Втекти у ранок з пахощами снів -
Бажання втілилось під проводом Морфея,
Мій зір, неначе світ мені відкрив -
В саду квітучім, де блукає Галатея.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394072
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.01.2013
автор: Luchina