Не лілеї живий оксамит,
не черемхи, спокуслива пташко, –
твоє личко далеке, мов міт,
бо зустріти таке дуже важко.
І не макове поле в цвіту,
не троянд пелюстки на світанні.
То вуста твої. Їхню цнотý
відчуваю до щему в гортані.
І не рінь у прибої грайлива,
не струмочка неспішне дзюрчання.
То слова твої – річ журавлина:
мова стріч, і надій, і прощання.
24.03.1998
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393957
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.01.2013
автор: Олекса Удайко