Плоть криги розітнута чистим хрестом,
Купель для душі знов відкрита.
Стрибають: хто з німбом, і ті, що з хвостом
До річки немов до корита.
Ганяють поспішно невидимих мух,
Правиці зтрипаливши персті.
А потім, із криком затримавши дух
ПлигАють, у здибленні шерсті.
Пірнувши три рази, несуться назад.
Являючи диво проворства,
Улазять в безбожництва чалий наряд…
І тонуть в багні гріхотворства.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393663
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.01.2013
автор: Осіріс