Коли вже зрада наступає,
То серце льодом обростає,
Або назавжди пропадає…
Бува кохання дуже щире,
Горить воно п’янким огнем.
Тому й не бачиш ти,
Й не чуєш,
Як жар помалу пропадає,
Як сильний дощ з громами б’є.
І так помалу, і помалу
Усе багаття відімре…
Тоді відчуєш біль, скорботу,
Хоч думатимеш – “все о’кей”,
Що все ще буде, ще вернеться
Жаринка в крижаний твій світ,
Та помиляєшся, не знаєш,
Що зрада – це вже самий край,
Бо гріха більшого немає
За вбите серце, кинуте удаль…
24.05.2009р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393475
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.01.2013
автор: Володимир Біленький