Безвихідь, чвари, злидні,
Суцільний сум і жах.
В обличчя їх огидні
Дивлюсь - зриває дах.
При владі та мерзота,
Що спокій не дає -
У них така робота -
Чуже мать за своє.
Орда бажає знову
У прірву нас турнуть.
Тартарську свою мову
Расссейскою зовуть.
Та час настав, козаче,
Покращення змінить,
Бо дуже серце плаче,
Душа бажає вить.
За мовні ті закони,
Потішив правий гнів,
Устелемо кордони
Кістками ворогів!!!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393306
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 17.01.2013
автор: МАЙДАН