Зимовим, і ледве морозним,
Та вітряним вечором мерз,
У буді, яка при порозі,
Середніх так розмірів пес.
Точніше, він грівся у буді,
Та виклав лиш мордочку в двір,
Розсіявши погляд повсюди
У даль вже запалених зір.
Тихенько він насторожився,
І вушка поволі підняв,
А поглядом далі дивився
На чергу минаючих хмар.
Не чути далеко нічого,
Лиш вітер свистить перед ним.
А в нього у думці дорога
До рясно засніжених зим.
В очах навернулися сльози,
Можливо, від сильних вітрів.
А, може, на завтра морози
Прийдуть із далеких країв?
Собачка ліниво скрутився,
Поглибше у буду заліз.
І ночі тієї ж наснився
Засніжений песику ліс.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392924
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.01.2013
автор: Oleg Kolibaba