Зима, рідненька ти моя зима
Я так давно до тебе звик і полюбив,
В моєму серці пустку зайняла.
Ти щира і така холодна
І мені від цього є приємно.
Я так люблю тебе, моя зима,
Ти для душі ніколи снігу не жаліла
І легким подихом морозним
В серці вогонь противний той гасила.
Я вдячний є тобі, що ти була завжди зі мною
Такою холодно-ніжною з журбою
Ти допомогла у полум’ї не спопелитись.
Я дякую тобі
І на жаль прощаюся з тобою.
Іде тепло, легке таке приємне
І я, якщо бути відвертим
Йому тепер вже довіряю.
Пробач, якщо тебе образив,
Пробач, якщо колись недооцінив.
Я залишусь таким як був завжди
Добрим, ввічливим і щирим.
І буду мати я тепло
Легке й приємне, збережу, щоб не зайнялось…
15-16012013
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392913
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.01.2013
автор: Василь Великий