Мете хурделиця і виє як вовчиця,
Регоче, плаче, скаженіє, стогне, злиться.
Завіса сніжна сліпить очі, шаленіє,
Гуляє вітер і танцює сніговієм.
Свинцеве небо нависає ніби стеля
В казково прибраній, засніженій оселі.
Стіною ліс стоїть немов декор-шпалери,
Виблискують джакузі - голубі озера.
Висить на небі світло-жовтий місяць-люстра,
А на землі лежить пухнастий килим з хутра.
Танцюють в небі білосніжні балеринки,
У них спіднички схожі на легкі хмаринки.
Зима, як біла пава, ходить по світлиці,
Закутана у горностай, немов цариця.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392734
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 15.01.2013
автор: ОЛЬГА ШНУРЕНКО