Нерівня душ і дельта інтелектів, -
Судилася загибель цьому шлюбу,
Не буде "ідеальний" жить з "дефектним",
Якщо не стане тільки душогубом.
Ти так хотіла виховать дитину,
Народжену з приходом помутніння,
Коли про власну мріяла родину,
Здавивши міцно глотку лиш сумлінню.
Тремтіння, мов змія, повзе по шкірі, -
З роботи ти чекаєш чоловіка,
Відчула з ним страждання в повній мірі -
Побої,сварки і від нервів ліки.
За мрію, вже нездійснену, удвічі
Гіркою й дорогою вийшла плата,
Жорстокий нелюд душу покалічив,
Чого від звіра було ще чекати!?
Тепер уже у мріях - лиш розлука,
Усталена формальність - йдеш до РАГСу.
Чорнильний штамп - не засіб від розпуки...
Бо доля чималу узяла "таксу".
Не будьте, люди, в мріях ви сліпими,
Хто поруч? - Придивлятись треба пильно.
Всміхнусь в обличчя, плюну тихо в спину.
В добрі - слабкі, в лукавості ми - сильні.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392717
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.01.2013
автор: Олександр Обрій