[b]* * *[/b]
Твою́ первинність обгорну свої́м теплом,
Зігрію ним крихку́, як світ, природу,
Цнотливий цвіт укрию під крилом
І промолю́, і прокричу, про зірку но́ву Богу.
І вся планета вкриється добром,
А небо краплями чарі́вну вмиє вроду,
І рознесе́ відлунням між дібров,
Що більш красі, і дивині, не буде переводу.
Невинність цю, що грає джерелом,
Вбиратиму немов цілющу воду,
Її співатиму як свій святий псалом
Й прошепочу́, і пронесý її через негоду.
І всі тенета світу легко розірву́. Одним вузлом
Сплету дороги в згоду.
Ти стала мо́їми і дійсністю, і сном,
Тебе вдихаю як Життя, як Долі нагороду.
[b][i]Павло Гай-Нижник[/i][/b]
[i]12 січня 2013 р.[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391777
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.01.2013
автор: Гай-Нижник Павло