Нашу відстань ковтали швидкі паротяги,
і на ринвах вокзальних - оскоми.
Скільки знало нас станцій
за колір смолястий
на руках закіптюжених тіл
Стяги сивих очей попід мерзлі долоні,
й ледь нашіптував рейсами вітер.
Ти так часто хворів
від перетягу слів,
що зривались комусь під ногами.
Я чужими слідами минала перон,
продава за безцінь свідомість.
Тебе поспіхом мчав
на далекий причал
паротяг, що ковтав юну осінь.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391646
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.01.2013
автор: Іванна Шкромида