Йдучи у даль...Затиснувши в долонях мрію,
Надієшся, що доля все розставить на свої місця.
"Щасливою я бути більше не посмію," -
Лиш ці слова в сльозах шепочеш без кінця...
Й цілуючи, ти ляпасом обпалиш щоки,
А відсахнувшись з жахом бачиш...Я сміюсь.
І лиш почувши як зтихають мої кроки,
Одними лиш губами скажеш..."Я боюсь..."
Величніше кохання? Буває ж відданість до скону,
Усе втрачає сенс... Хоча в обох у статусі:"Є пара"
І з кожним днем все важче нам тримати оборону,
Ці почуття для нас це дар чи,може, кара...
Тривожить те, що все навколо - Рай,можливо,
Чому ж живем з тобою мов на полі бою?
Та я лиш думаю про те... Хіба це так важливо?
Не має значення, бо я у цім "раю"...З тобою.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391385
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.01.2013
автор: Кисломолочний