Світло зобов’язане світити!
Десь в глибині душі,
В самотній тиші,
Де від правди ховаються навіть миші!
Дальнім чи ближнім променем по всьому!
Де крається людська душа,
Де плач і горе не стиха,
Де не квітку тримають а ножа.
Світло! Нехай ледь! Нехай трошки!
Де закриваються очі,
Де брехнею просякнуті ночі,
Де згасли церковні свічки…
Нехай хоч трошки світла…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391027
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 09.01.2013
автор: Веруш Далі