Вже засохло дерево кохання,
Розцвітає квітка самоти.
Де знайти притулок для бажання,
Того, що єдине – тільки ти!
Розіп’яти б на мені прилюдно
Всі, які не вмерли почуття
І кричати : «Не кохайте люди!
Не марнуйте ви свого життя!»
Але хто мене, німу, почує.
Хто зустріне поглядом лице?
Кожну ніч в моїх думках ночує
Той, хто не дізнається про це.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=390562
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.01.2013
автор: Анна Никонорова