Додаток до "Каузальне бачення"

Пам'ятаю,  що  то  була  несподіванка  для  мене,  бо  такої  форми  яснобачення  не  очикував.  Здається,  що  тоді  я  ще  жив  в  архітектурній  майстерні  біля  станції  Рубежанська.

             Зараз  не  можу  пригадати  обставини,  при  яких  розпочався  цей  процес.  Можливо,  що  це  був  крок  Навчання,  а  може  спонтанність  спрацювала,  але  я  знав,  що  бачу  одне  із  втілень  Душі,  яка  зараз  має  зі  мною  Симбіоз.  Це  був  погляд  у  реінкарнаційну  вервечку.

             Коли  говорю,  що  "бачив",  то  це  абсолютно  не  означає,  що  я  тоді  все  бачив  очима.  Навпаки,  очі  заважали.  Але  коли  закривав  їх,  то  тоді  все  бачене  ховалося  у  пітьму,  щезало.  Тому,  як  завжди,  простіше  за  все  було  мати  очі  відкритими,  але  при  цьому  не  звертати  увагу  на  навколишнє  середовище.  І  я  дивився  на  папір.

             На  папері  теж  окрім  літер,  що  швидко  виписувала  моя  рука,  нічого  не  бачив.  А  слова  вільно  та  вправно  текли,  як  дихання.

             Все,  що  описував  віршами,  знаходилося  десь  в  мені,  локалізувати  його  було  неможливо,  але  я  знав/бачив  себе  у  тому  минулому,  одноразово  дивився  на  себе  і  із  сьогодення.  Враження  було  таке,  що  я  відчуваю  пахощі  та  звуки  того  оточення,  відчуваю  як  вітерець  потроху  дихає,  відчував  переживання  усіх  діючих  осіб,  навіть  якесь  незрозуміле  для  мене  согоденного  щастя  тієї  турчанки.

             Було  єдине  бажання:  встигнути  усе  спіймати  та  зафіксувати,  бо  я  тоді  знав,  що  це  не  буде  довго  триматися.  Але  переживання  були  настільки  яскраві,  вони  так  викарбувалися  в  мені,  що  я  і  зараз  їх  вільно  проявляю  в  собі.

             Здивування,  радість,  вдячність!

             Більше  не  було  такого,  хоча  я  і  отрмував  потім  багато  різних  Досвідів  занурення  у  Іншомірності  та  Іншореальності.  Це  була  принципово  нова  форма  Досвіду.

             Особливо  мене  тоді  вразило  останнє  переживання,  коли  почав  проявлятися  "Караван"  Елінгтона,  який  я  чув  у  далекому  юнацтві  і  який  був  зовсім  не  сумісний  з  усім  іншим.  Але  так  воно  було.

             То  був  красивий  день,  красива  година,  красива  мить,  красивий  Досвід.  І  я  вдячний  за  це  Тим,  Хто  дав  мені  можливість  пережити  це!  Ця  дяка  не  пройшла  і  досі  і  не  пройде.

6.01.2013
Київ

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=390329
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.01.2013
автор: Левчишин Віктор