озера спраги залишені нами на потім,
друзі планують кордони і втечі.
і так недоречно земля зацвітає снігом,
ще б трохи і небо молочне
збігло
ще б трохи
і ранок-невіглас
примусив гойдати життя на мотузці
бувало відпустить у затінок совість
а ти їй натомість
у далеч квитки
такі доленосні вокзали
злітають з твоєї руки
такі запізнілі
з моєї
скляною змією крізь простір
два келихи часу
і злості
тримаючись снів
жебрака
така ж заблукала
ми зграя
шляху повертань не спіткаєм
і значить є сенс
далі йти.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=390085
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.01.2013
автор: Biryuza