Одного разу, а саме під новий рік, Дідусь Мороз так заклопотався, що припізнився з подарунками до дітвори. Гноми-помічники дуже поспішали, як могли допомагали. Одні іграшки виготовляли, другі цукерки пакували, треті все це в красиві обгортки загортали, четверті у мішки складали, п"яті грузили у сани Діда Мороза.
- Ой лишенько, не встигаю, треба ж вчасно роздати дітям, і звірятам подарунки, а я тут так довго вовтужуся, ще й шубу десь порвав, треба швиденько зашивати, а часу обмаль, - бурмотів собі під ніс старенький.
А по господарству допомагав дідусеві гном-помічник. Був він забудьком страшенним, завжи все плутав, тому до подарунків його й близько не підпускали. Почув він, що Дід Мороз бідкається, і каже:
- Давай я тобі допоможу.
- Е... ти знову щось наплутаєш. Ти ж, і по господарству ледве справляєшся. То в кашу шишок насиплеш, то в чоботі сніг носиш, то сніговикові замість віника, черпака в руки встромиш. То як ти думаєш мені з подарунками допомагати?
- А ти мені напиши на листочку, кому, і що я маю дати, то я по списку роздаватиму.
Задумався на мить Дід Мороз, часу мало, треба щось робити.
- Гаразд, - каже, - доручу тобі звірятам у лісі подаруночки роздати, а сам до діток поїду. Та ти ж гляди нічого не наплутай. А в допомогу тобі буде гном-сонько. Він хоч і засинає на кожному кроці, проте розбудивши його, ти знатимеш чи вірно все робиш.
- Добре! - зрадів гном-забудько. Він дуже хотів допомогти Дідусеві Морозові. Хай удвох із гномом-соньком, а все ж краще, ніж просто сидіти дома, і робити нудну домашню роботу.
Покликав Дід Мороз гнома-сонька. Той позіхаючи, ледве приплентався, мало не заснув по дорозі. Дідусь дав йому чарівного млинка, і наказав:
- Пильнуй гнома-забудька, і якщо щось зробите не так, крутни ручку млинка назад, і все повернеться назад, тоді крутни ще раз вперед, і все буде так, як має бути. Тільки ж дивись, не давай млинок у руки Забудькові, бо обов"язково, щось переплутає.
Вислухали гноми Діда Мороза, і пішли виконувати важливе завдання, а Дід Мороз вирушив до дітей. Та дорогою назад до дому, Дід Мороз мав забрати з лісу гномів.
Довго гноми добиралися до лісового народу, бо гном-сонько увесь час засинав дорогою, а гном-забудько його штурханцями будив, і вони мандрували далі. Нарешті дісталися лісової галявини, де виблискувала вогнями святково прибрана красуня ялиночка. І було тут багато звірят, що співали новорічних пісень, водили хороводи довкола ялиночки.
- Ну? І як ці подарунки їм роздати, щоб залишитися непоміченими, - спитав Забудько у Сонька.
- Треба чарувати, - позіхаючи відповів Сонько.
- То діставай млинка.
- Зараз, - відповів Сонько, дістав млинка з кишені, та тут же й заснув з простягнутою рукою.
- От лихо, а не Сонько, - сплеснув у долоні Забудько. - Зараз я сам усе зроблю. Тільки треба згадати куди ручку крутити. Як там казав Дідусь Мороз, спочатку побажати, потім покрутити, ні... спочатку покрутити, потім побажати... ні... ой а куди крутити вперед чи назад? А, будь, що буде. Як щось не вдасться, то Все поміняю. - І при цих словах, гном-забудько крутнув ручку млинка.
Що тут зчинилося на галявині. Звірята вмить перестали співати, і залементували:
- Ой-йо-йой. Що це таке, - крикнув зайчик, - чого це у мене хвіст лисички, а мій де?
Тут і Лисичка закричала:
- Не хочу куцого заячого хвоста, віддай мені мій.
Решта звірят оглянули стривожено себе, і у всіх переплуталися хвости. Все помінялося: у вовка хвіст білочки, у білочки вовка, у ведмедя хвіст кабанчика, а у кабанчика ведмежий.
- Що за жарти такі, - затріщала сорока з хвостом горобчика.
Вовк сидить, смикає білячий хвіст, та де там, не відчепиш, боляче. Поки звірі оглядали одне одного, і дивувалися, і мало не пересварилися, гном-забудько не на жарт перелякався.
- Ой, що ж тепер робити? Куди млинка крутити? Треба роздати, і назад, - промовив, і знову крутнув ручку.
Подарунки вмить опинилися у лапах звірят, та тільки знову халепа. Горішки у зайчика, мед у лисиці, у білочки кісточка, у ведмедя морквина, у вовка насіннячко, у сороки сметанка, у горобчика яблучко, у їжачка капустина, у борсучка молоко.
- Що це, що коїться? - знову зашуміли звірята озираючись довкола.
- Йо-йо-йой,- аж підстрибнув на місці Забудько. Почав розштовхувати Сонька.
- Зроби як треба, зміни, як має бути, - мало не плаче. - Та лише скоріше, бо я знову все переплутав.
- Що зробити? Що змінити, - сонно закліпав нічого не розуміючи Сонько.
- Оце, оце припини будь-ласка, - простогнав Забудько показуючи в сторону галявини.
Тут побачив Сонько чудернацьку компанію із переплутаними хвостами, та подарунками. Вмить спати йому перехотілося, бо зрозумів, у яку халепу потрапив, не впильнував Дідусевого млинка, спав собі. Що ж тепер буде? Куди ручку тепер крутити, вперед чи назад, як усе відмінити? Адже млинком керував Забудько, де ж він тепер згадає, куди крутив. А на галявині такий стоїть лемент, що гноми аж зіщулились за пеньком, не знають, як їм бути. Аж тут засяяла зірка, почувся передзвін дзвіночків, то Дід Мороз повертається від дітвори, має гномів з лісу забрати. Затихли звірі на галявині, а сани з Дідом Морозом зупинилися біля самої ялинки. Побачив Дідусь, що накоїли його помічники-гноми. махнув своєю чарівною палицею, в се стало на свої місця. Хвости повернулися до своїх господарів, і подарунки теж. Зраділи звірята, почали дякувати Дідові Морозові! А він з ними пісень співає, й непомітно гномам головою киває. Знову махнув чарівною палицею і гноми відразу опинилися у санях. Попрощався Дід Мороз із звірятами, сів у сани, і помчав до дому. А дома суворо на гномів глянув і каже:
- Що мені порадите тепер з вами робити?
- Не знаємо, - тихо відповіли похнюплені гноми. - Не сердься, ми більше так не будемо.
- Еге ж, не будете, я про це подбаю, - хитро всміхнувся у вуса Дід Мороз.
З того часу, Сонько пильнував Забудька, щоб той нічого не забував, і не плутав, і навпаки, Забудько, пильнував Сонька, щоб той, не спав на кожному кроці.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389083
Рубрика: Казки, дитячі вірші
дата надходження 01.01.2013
автор: Ніжність - Віталія Савченко