На відстані у сотні кілометрів,
Думками можна швидко долетіть.
І здасться оця відстань сантиметри,
Щоб душу у руках твоїх зігріть.
Ти обійми й впусти її до серця.
Далекий шлях долає недарма.
Хай розповість, як важко їй живеться,
Коли на серці мряка і зима.
І ось думки летять по бездоріжжю.
І став крихким і ненадійний лід.
І б"є холодний вітер по обличчю.
Вже крила утомились: треба вбрід.
Думки мої! Не треба. Зупиніться!
Можливо, вас там зовсім і не ждуть?
Мої ж такі уперті, схаменіться!
Ви можете розпуку там здобуть...
Та від думок душі уже відлига.
Струмочки, як весною жебонять.
І тане потихенько уже крига.
Ну що ж, летіть! Не буду зупинять...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=388082
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.12.2012
автор: Н-А-Д-І-Я