Налиймо чарчину по самії вінця,
Вже промінь зявився у сивій імлі.
Пробився крізь хмари у наше віконце:
Мо доленька впється росою на склі.
Розкидані в світі, як ті чаєнята,
Зневажених предків онуки малі.
Впустили істоту у батьківські хати,
Тепер наймитами на власній землі...
Тож випємо чарку, хай буде нам гірко,
За доленьку сиву, - свої звичаї.
Хай котиться пісня, вже наша вечірка,
До воленьки - річки несе ручаї.
У Році Новому щасливої долі,
Ще нам накурличуть з небес журавлі.
І вродить ячмінь і пшениця у полі,
Ще буде в достатку у нас на столі!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387770
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 26.12.2012
автор: Дід Миколай